site hds fon1

Віра без справ мертва. Християнські демократи – це християни, для яких цей принцип є наріжним каменем їхньої життєвої й політичної позиції. Ми розуміємо, що відмова від цього принципу в суспільному житті призводить до панування зла й несправедливості, є ознакою інфантильності й прагнення перекласти відповідальність за нашу власну байдужість, слабкість і боязкість на Бога.

Ми не бажаємо виправдовувати свою бездіяльність і байдужість до несправедливості, яка нас оточує, словами: "Будь-яка влада – від Бога". Ми розуміємо християнство не як спосіб утечі від реальності в паралельне їй існування, ілюзорність і апатію, а як керівництво до прямої політичної дії.

Занадто довго християни і всі ті, хто розділяє принципи християнства, відмовлялися від активної участі в суспільному житті. Це призвело до того, що в суспільстві взяли гору тенденції, котрі ведуть до руйнування фундаментальних цінностей нашої цивілізації.

Це відбувалося різними шляхами. Було і пряме, відверте знищення Церкви і віри, здійснюване тоталітарними режимами. Була також і поступова, лукава підміна християнських цінностей цінностями ліберальними – зовні дуже схожими, але такими, що ведуть зовсім до іншого результату: коли існування і множення зла виправдовується терпимістю, а наруга і знущання над мораллю – свободою.

Наша цивілізація, відмовляючись від християнського фундаменту, на якому вона була побудована, здійснює самогубство. Це відбувається в усіх сенсах цього слова, в тому числі й у прямому – європейські народи скорочуються чисельно і втрачають свої якісні риси.
Віра має бути реалізована в практиці. Як сказано в Біблії: "Віра є здійснення очікуваного". Настав час діяти.

Час християнської демократії

Християнська демократія – наймолодша з провідних політичних доктрин сучасності. Коли християнська демократія тільки виходила на велику політичну арену, її супротивники з числа європейських політиків стверджували, що християнсько-демократична партія – це структура, "якої не повинно було б бути" через те, що вона об’єднує у своїх лавах робітників і роботодавців, інтелігенцію і селян. Така різнобічність і є головною силою християнської демократії. Це стало можливо завдяки тому, що дана ідеологія спирається на цінності, прихильники яких є у всіх верствах населення – серед бідних і серед багатих, на Сході й на Заході України. Християнсько-демократична партія є дійсно народною. Це доктрина, яка дозволяє знайти компроміс між учорашніми супротивниками і відчути себе єдиною нацією – а це те, чого так потребує нині Україна. Християнська демократія – єдина ідеологія, здатна синтезувати в собі все краще як з лівого, так і з правого. Дати дорогу новому і зберегти все найкраще й корисне зі старого.

Сила компромісу – союзу між різними соціальними групами – пропонованого християнською демократією, в тому, що він тримається не на меркантильному договорі між працею і капіталом, різними соціальними групами і класами. Основою для компромісу стають загальні для всіх суспільних груп і верств цінності християнства.

Християнська демократія найбільш ефективна доктрина для країн, які перебувають на початку важкого шляху до демократії й успіху, особливо для тих, які пережили довге правління тоталітарних режимів. Ніяка інша доктрина не здатна стати в цих умовах успішною.
Соціал-демократія – ідеологія ситого, заможного, успішного суспільства. Коли держава вже досягла достатнього розвитку економіки, коли в суспільстві вже є порозуміння щодо основних базових цінностей, коли бізнес-еліта має високий рівень свідомості й розуміння загальної з народом мети, а трудящі організовані й мають структури, здатні ефективно й цивілізовано представляти їхні інтереси – от тоді модель соціал-демократії може спрацювати. Але нічого цього сьогодні немає в Україні.

Лібералізм із його необмеженою конкуренцією, егоїзмом і домінуванням найсильнішого в цих умовах призводить тільки до "дикого капіталізму" і процвітання олігархів. Кримінальний розвиток української економіки останні 15 років ішов саме під прапором лібералізму і виправдовувався його гаслами.

Настав час виправляти всі ті помилки і злочини. Настав час християнської демократії.

Переможемо або всі, або ніхто

Економіка не може розвиватися тільки на суто економічних засадах. Це згубно і для суспільства, і для самої економіки та її ефективності.
Сучасна економіка вже мало чим нагадує старий капіталізм, про який пишеться в старих підручниках. Це вельми складний організм, де кожен виконує свою функцію. Великі компанії, їхні керівники та власники в будь-якій країні не є самочинними господарями національних багатств.
Вони виконують функцію менеджерів, забезпечуючи ефективне управління в цих секторах народного господарства. Суспільство довірило їм ці функції і має право зажадати відповіді. Особливо це актуально для України, основа економічної сили якої закладена в радянський період працею всього народу. Заводи і фабрики, що перебувають сьогодні в приватних руках, побудовані в буквальному значенні слова на кістках наших пращурів, які загинули в Голодомор та індустріалізацію.

Головним завданням християнських демократів є створення такої системи, при якій багаті повинні будуть зрозуміти, що вони не можуть процвітати поодинці серед злиденності й розпачу. Ми всі перебуваємо в одному човні.

Якщо не буде справедливого союзу праці й бізнесу і якщо обурення народу набуде радикальної форми, то від цього не виграє ніхто. Не тільки активні деструктивні дії зневірених від злиднів і безправ'я людей, але і їхня апатія й пасивний саботаж не дадуть реалізуватися планам енергійних і масштабно мислячих керівників і підприємців. Програють усі. В тому числі й сам народ. Принцип "Усе відібрати й поділити!" не приведе до поліпшення життя самих знедолених. Сучасне багатство нації вимірюється не кількістю золотого запасу, а сумою матеріальних, інтелектуальних і організаційних ресурсів держави. У цій системі важливі всі члени суспільства, внесок кожного в загальну справу. 

Стабільність цієї системи залежить від поваги один одного різними верствами суспільства, від розумного і справедливого балансу інтересів.
Має змінитися також мислення можновладців і підприємців. Законом для них повинні стати слова з Біблії: "У той самий день віддай плату його (працівника), доки не зайшло сонце..." Якщо бізнесмен не виконує свого обов’язку перед робітником, то як він може вимагати чесної роботи від нього? Метою християнських демократів є створення такої системи заохочувальних стимулів і санкцій, разом з виховною роботою, щоб бути чесним перед суспільством і державою було справді вигідно. І щоб це розумів кожен.
Християнські демократи так розуміють головну умову успішної економіки.

Справедливість для всіх

Християнські демократи завжди на боці людей праці, котрі заробляють на хліб своїм потом. Справедливо має бути винагороджено й тяжку працю шахтаря, котрий ризикує життям глибоко під землею, й організаторські здібності та ініціативу бізнесмена. Якщо порушуватиметься цей принцип, то годі буде говорити про солідарність. Як можна об'єднати злодія і пограбованого? Чи трудівника й утриманця-нахлібника?

Соціальна справедливість є ключовим моментом. Процвітаюча Україна неможлива без економічної стабільності, яка, у свою чергу, неможлива без стабільності політичної, а для цього необхідним є суспільне порозуміння щодо основних фундаментальних цінностей. Однак порозуміння без соціальної справедливості неможливе. Існує послідовність: соціальна справедливість – суспільне порозуміння – політична стабільність – економічна стабільність.

Почуття справедливості має стати особливо загостреним саме зараз, після перемоги демократичної революції. На Майдані стояли люди різних поколінь, з різних соціальних груп і верств. На Майдані нашої Свободи не було бідних і багатих, селян і бізнесменів, інтелігенції і робітників. Був єдиний український народ, об'єднаний прагненням до свободи. Загальна мета згуртувала нас. Саме тому ми і перемогли.

Почуття солідарності, яке виникло в ті незабутні дні, не повинно зникнути й нині, після нашої перемоги. Не повинно бути так, що одні люди, котрі носили, як і всі, помаранчеву символіку, сіли в дорогі лімузини й забули про тих своїх товаришів, котрі стояли пліч-о-пліч з ними, а тепер знову повернулися в холодні, неопалювані будинки, на заводи, де затримують виплату мізерної зарплати.
Соціальна справедливість – це той камінь, який стане наріжним для нової України.

Атлантичний вектор

Доля України нерозривно пов'язана з долею всієї євроатлантичної цивілізації. Україна самим фактом проголошення своєї незалежності підтвердила свій геополітичний вибір. І хоча за інерцією дискусії про геополітичний вектор розвитку ще тривають, насправді – це вибір учорашнього дня, питання, на яке український народ уже дав свою відповідь. Для нас це навіть не тема для обговорення.

Сьогодні стоїть зовсім інший вибір, який вельми слабо обговорюється в політичних колах України. Усередині самої євроатлантичної цивілізації йде суперництво двох векторів розвитку. Один, ліберальний, спрямований на продовження сьогоднішнього курсу, який уже спричинив руйнацію європейського фундаменту, завдяки якому Європа і стала Європою, привів європейські народи до розкладання і втрати ними життєвих сил.
Християнські демократи підтримують ідею вступу України до Євросоюзу, але тверезо оцінюють ситуацію на Європейському континенті. Європа переживає серйозну кризу. Вона втратила свою спрямованість у майбутнє.

Однак сьогодні відбувається потужне відродження здорових консервативних правих сил по обидва боки Атлантики. Християни дедалі активніше беруть участь у політичній діяльності.

Українські християнські демократи мають намір посісти гідне місце в цьому глобальному процесі. В Україні християнство є наступальною силою, розвивається бурхливими темпами. Цей факт має стати визначальним не тільки у внутрішній, але і в зовнішній політиці. Цей факт має враховуватися при виборі стратегічних партнерів і всередині євроатлантичного табору. Україна стане надійним партнером для всіх здорових національних і глобальних рухів, котрі спираються на християнські цінності.

Новий український консерватизм

Християнські демократи розуміють консерватизм не як повернення чогось старого і віджилого. Старе ніколи не бореться з новим, змагаються різні форми нового.

Суспільство не може бути здоровим і стабільним, якщо в ньому немає здорового консервативного начала. Усі зміни в житті країни і народу мають розглядатися крізь принцип: "Усе можна мені, але не все корисно".

Наш консерватизм далекий від ідеалізації минулого, будь-якого сюсюкання. Минуле для нас – це не ікона, а підручник. Для нас однаково цінні як світлі, так і темні сторінки нашої історії. Звернення до історії – не спосіб втішити вражене самолюбство, а робота над помилками.
На першому місці конструктивність. Ми виступаємо не за відновлення старого зруйнованого фундаменту і повторення всіх помилок у його конструкції, а за конструювання нового фундаменту, виходячи з вимог майбутнього. Зерна мають бути очищені від полови. А все здорове стане основою для нової України. Нову Україну буде побудовано на вічних, перевірених часом цінностях. Ми даємо нове життя всьому тому, що гідне життя.

Спрямованість у майбутнє

Важливий показник здоров'я народу й цивілізації – наскільки вони спрямовані в майбутнє. Наскільки вони готові жертвувати задоволеннями сьогоднішнього дня заради майбутнього поколінь, котрі йдуть слідом за ними. Українці, як і інші європейці, живуть одним днем і дедалі менше думають про відповідальність перед майбутніми поколіннями. Втрачено здатність до мобілізації сил, самообмеження заради досягнення великої мети. Втрачено й саму мету. Втрачено спрямованість у майбутнє.

Це легко помітити й у практичній політиці України. Жодний уряд, жодна політична сила не здатні запропонувати країні довгострокового проекту майбутнього. Правителі не здатні дивитися в майбутнє далі, ніж на один-два роки вперед.
Це передається і всьому народові. Посилюється розчарування. Люди не бачать перед собою мети, яка могла б їх мобілізувати, дати їм енергетичний заряд.

В українцях з дитинства формують комплекс жертви і невдахи. Сторінки підручників просякнуті охканнями про те, які ми нещасні та як нас усі, кому не лінь, кривдили. Дітям на уроках літератури втовкмачують, що наші пращури – це суцільні скривджені життям "наймички" й "кріпачки".
Наша мета – докорінно змінити вектор культурної політики в державі. Ми мусимо позбутися плаксивості й депресивності.
Нас чекає грандіозна за масштабами робота – рятувати те, що вціліло під руїнами. Збирати тих інтелектуалів-одинаків, які справді здатні бути стратегами й конструювати заново нашу культуру. Відкидати все мертве й плаксиве. Збирати ті зерна, які і є справжньою українською культурою, оскільки в сфері культури формується та внутрішня сила, котра не дає нації схилитися перед труднощами, дає їй життєвий імпульс і змушує прагнути до майбутнього.

Головний ресурс, який дає нам шанс на успіх – це ми самі, український народ. Людський фактор завжди є вирішальною умовою успіху. Ми побудуємо нову Україну. Наша Віра не залишиться порожніми мріями про справедливість.